^ Доверху

logo

Село Кузьмин  Городоцької міської територіальної громади, Городоцького  району Хмельницької  області розташоване на річці Смотрич  за 15 км. від районного центру, за 17 км. від залізничної станції Вікторія на лінії Ярмолинці – Чортків, за 45 км. від міста Хмельницький. У Кузьминський старостинський округ входить село Шишківці.
В центрі села стоїть пам’ятник воїнам та односельцям, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни, збудований до 23-річчя Перемоги. Це - Обеліск Слави. На ньому викарбувані прізвища захисників та визволителів Кузьмина: 196 прізвищ односельчан та 30 прізвищ воїнів, які полягли в боях 7 липня 1941 року при обороні села. Поряд – братська могила, в якій захоронено тіла полеглих солдат.

В день відкриття Обеліска,  23 червня 1968 року, відбувся святковий мітинг, на якому були присутні військовий комісар Григорій Аксентійович Циганюк, а також учасник бою в селі Кузьмин 7 липня 1941 року Морозов Василь Федорович, тоді старший лейтенант, командир мінометної роти 187 - го стрілецького полку, який протягом 8-ми годин стримував шалений наступ гітлерівців.

Щороку, 8 та 9 травня, біля Обеліска здійснюються урочисті вшанування героїв війни.

Вперше в історичних документах про єврейську синагогу в Кузьмині згадується в ХVII-XVIII століттях, адже 30% його населення складали євреї, які займалися торгівлею.

200-річна історична архітектурна цінність у Кузьмині збереглася дуже добре, не зважаючи на те, що у радянські часи, в 50-60 роках, тут була пекарня, пізніше – склад різних товарів. Оскільки споруда стоїть порожньою, найкраще було б там створити музей єврейської культури. У 2018 році внаслідок пожежі у синагозі згоріла дахівка.

Ще однією пам’яткою є єврейський будинок, який після Великої Вітчизняної війни був перетворений на аптеку, а 2011 року став ще й центром побутових послуг «Відродження».

Недалеко від Кузьмина, на шляху до села Остапківці, в лісі  на пагорбі, є сліди укріплення, яке називається Замчиськом. За переказами, тут був замок, обнесений насипом. Археологи твердять, що це було давньоруське поселення, городище періоду Київської Русі X—XIV століть. Оборонні споруди, серед яких можна виділити центральну частину і периферійну, у вигляді земляних укріплень, збереглися донині досить добре. Поселення має овальну форму. Його центральна частина обведена валом і ровом по  всьому периметру. Довжина валів по гребеню дорівнює 295 метрів, висота разом із ровом - до дев'яти, а ширина — близько 15 метрів.

Діаметр овала по його більшій осі — 108, а по малій — 80 метрів.

Периферійна частина укріплень віддалена від центральної на 50—80 метрів. Тут вона має рови з обох сторін, які йдуть паралельно центральному, але значно нижчі — до 4 метрів.  Отже, ці фортифікації складаються з двох видів різної конструкції валів.

На межі сіл Кузьмин і Новосілка є невисока гора. Її називають «лисою» тому, що на ній нічого не росте. Неодноразово, учні місцевого навчального закладу садили саджанці дерев там, але вони не прийнялися. За історичними відомостями вважається, що ще древні скіфи зробили високий насип – курган, що досі називається Лисою горою .

Лісовий масив, що прилягає до села Кузьмин на в’їзді у населений пункт.

Легенда про Шпановський ліс

Колись, дуже давно, жив собі князь Шпановський. Був цей князь дуже багатий, але не дивлячись на це, залишався доброю людиною. У нього був маєток, який знаходився в дуже гарному і великому лісі.

І ось одного разу до князя приїхали гості свататися до доньки-красуні, що була на виданні. Та коли частування було в розпалі, на Шпановського напали турки і вирізали всю його родину і гостей. В чеcть цього князя був названий ліс – Шпановський.

Село Кузьмин Городоцького  району Хмельницької області розкинулось по обох берегах річки Смотрич, яка впадає в річку Дністер  і має координати 49 градусів 15 мінут  північної широти і 26 градусів 38 мінут східної довготи.

Рельєф села і його околиць порізаний ярами. З північної і східної частини село оточене мішаним лісом. Клімат – помірно-континентальний. Грунти полів чорноземні. В селі і на його околицях є запаси будівельного каменю. Багато гостей села відпочивають на берегах ставка, де також рибалять, відпочивають і у лісі, на природі. Під час сезону у лісі з’являються гриби і лісові ягоди.

В краї в давні часи було дві церкви: одна - в честь Різдва Пресвятої Богородиці, а друга - в честь святої великомучениці Параскеви. Ця остання церква була  розібрана у 1810 році, а майно було передано у церкву Різдвяно – Богородичний храм, який  перестав існувати  у 1838 році.

У цьому ж році була збудована нова камінна церква хрестоподібним планом  Різдва пресвятої Богородиці, яка існує і по сьогоднішній день.

На той час священиком був Петро Добржанський. Про  себе він залишив  добру  пам'ять серед прихожан.

У 1934 році храм був закритий і перетворений спочатку у свинарник, а потім, в  роки  Великої Вітчизняної війни, церква  була тимчасовою майстернею для техніки. У середині церкви і досі є вмурована тавра, яка служила для підняття важкої  ваги.

Безбожники зруйнували дзвіницю . яка мала 39 м. висоти, та центральний купол  на церкві.

Священик Володимир Каліцький ще 4 роки жив у притворі храму, тому що людям було заборонено брати його на квартиру. У 1938 р. він виїхав із села і подальша його доля невідома.

Храм не діяв аж до війни. Німецький комендант дав дозвіл на відновлення роботи церкви, і під час війни тут служив старенький священик із Ярмолинець. Після війни настоятелем храму був священик Гнилицький, який на початку 50–х  років зрікся сану через те, що проти нього відкрили кримінальну справу.

У середині шестидесятих років богослужіння відновлює священик  Пагубко Олександр, який прослужив тут до 1978 року. Його наступником став протоієрей Федір Семенчук, прослужив тут  більше 30 років. Настоятель багато зробив для відновлення і реставрації нинішнього храму. За часів  його  служіння церкву розписали  майстри по церковному. Він помер у 2010 році у віці 68 років. Похований у с. Кузьмин біля храму.

Наразі настоятелем парафії є о.  Володимир Мартинюк.

До Другої Світової війни у селі існувала римо-католицька парафія і костел, який було збудовано за сприяння пані Залевської – німкені римо-католицького сповідання, що жила.

Також пані Залевська з організувала у селі школу для польської меншини. Після війни у 50-х роках костел зруйнувала радянська влада, а ось уже в 90-х роках ХХ ст, школу для польської меншини було почато відбудовувати як римо-католицький храм.

У 1997 році школу на храм перебудували остаточно, зокрема, звели дві вежі. 8 листопада 1998 року костел освятив єпископ Ян Ольшанський. Сьогодні настоятелем цього храму св. Архангела Михаїла є о. Віктор Лутковський із Городка.

Село Кузьмин як географічний об’єкт має природну мальовничість завдяки навколишнім умовам – наявність водойми, лісового масиву, зручної транспортної інфраструктури. У селі наявні вільні житлові помешкання, які можливо здавати у оренду для приїжджих, які бажають відпочивати у селі.

More Joomla Extensions
Copyrigcht © 2013 РБК