^ Доверху

logo

САТАНІВ. Селище розташоване на річці Збруч на території національного парку Подільські Товтри, за 20 км від залізничної станції Закупне. Площа 1.92кв.м. Населення 2250 мешканців.  Статус смт.із 1938р. Відстань до м.Городка 25км.

Історія.Перша згадка про Сатанів в історичних документах датується 1404 роком, коли польський король Владислав ІІ (Ягайло) подарував його разом з навколишніми селами шляхтичу Петру Шафранцю. В 1443 році Сатанів набув статус містечка, а  через рік – в 1444р. – отримав Магдебурське право, тобто право на самоуправління і власний суд, право земельної власності та звільнення від феодальної повинності.

Одержанню такого права сприяло те, що в Сатанові постійно вирувало життя: працювали ремісники, проводились торги, ярмарки, будували свої торгові лавки і склади вірменські, німецькі, єврейські,грецькі та молдавські купці. Цьому найбільше сприяв торговий коломийський шлях, який проходив через Сатанів і з'єднував Галичину з Литвою, Києвом, Москвою, Калугою та багатьма іншими містами Правобережної України.

В 1641 році було затверджено герб Сатанова. Останній герб Сатанова, створений городоцьким художником П. Войталюком, затверджено 10-ю сесією Сатанівської селищної ради  від 14 грудня 2007 року № 4.

В кінці ХVІ-го,-першій половині ХVІІст. В Сатанові існувало 6 ремісничих цехів: гончарський, ковальський, шевський, кушнірський, ткацький та ювелірний.   У ХVІІІ ст. до них добавився ще один, досить своєрідний цех жебраків, створений при монастирі. Монастир видавав їм документи на право збирати милостиню і мав з цього певний дохід. Крім того, тут працювали кравці, теслі, цирульники, різники, бортники, мельники, мулярі, свічкарі, каретники, сідлярі, бритварі, рукавичники, пекарі, гуральники, поташники, дьогтярі та інші, які не входили в цехові об'єднання.

Бурхливі події ХVІІ ст. не обминули і Сатанів. Грабежі, погроми турків, татар, поляків, епідемії та неврожаї призвели до розорення та занепаду Сатанова, як і багатьох подібних поселень на Поділлі.

Лише в 20-х роках ХVІІІ ст. Сатанів знову став швидко зростати, розвивати ремесла, торгові зв'язки, будувати житло, майстерні, склади, млини, культові споруди, фортечні укріплення. Повернулись ті ж купці, які жили тут раніше.

В 1780 році в Сатанові вже було 527 будинків і проживало біля 2 тисяч  жителів. В 1830 році кількість дворів зросла до 688, а населення складало 2756 чоловік. Крім ремісничих майстерень, торгових лавок і крамниць, різних культових споруд (2 православних церкви, костьол,  синагога і 7 єврейських молитовних будинків), однокласного народного училища, тут в середині ХІХ ст. діяли невеликі цегельний і черепичний заводи, 3 водяні млини, броварня, 2 шкіряних заводи, кілька каменоломень, олійня, таможня, поштова станція.

Реформа 1861 року, розвиток капіталістичних відносин сприяли дальшому зростанню промислового потенціалу та кількості населення. В 1899 році завершилось будівництво цукрового заводу, який вже в першому сезоні виробив понад 195 тисяч пудів цукру (понад 3 тис. тонн).

Сатанів вкінці ХІХ-на початку ХХст. перетворивсяв  один з важливих центрів внутрішньої торгівлі на Поділлі, став ринком збуту сільськогосподарської продукції.

В місті щорічно відбувалось 9 ярмарків та 26 базарів. Стали інтенсивно розвиватись кустарні промисли, якими займалось понад 200 ремісників. Тоді найбільше славились вироби чинбарів, кушнірів (червоні тулупи або дублені кожухи), гончарів (миски, глечики, кувшини, макітри тощо), килимарів (килими, ліжники, рядна).

Історія Сатанова зберігає багато таємниць, зокрема і щодо назви селища.

Одна з них пов'язана із цікавою спорудою античного світу, яка збереглася донині- так званий “Траянів Вал”. Ніби-то тоді римський легіон під проводом центуріона Тонілія в 106 році н.е. просувався на північ від річки Тірас (Дністер), несучи великі втрати в постійних сутичках з місцевими племенами- предками східних слов'ян. На великому березі річки полководець звернувся до своїх легіонерів із словами: - сат аун нон? (досить, чи підемо далі?). – Сат, сат! (досить, досить) закричали стомлені воїни і почали розкладати свої намети і шатра. З тієї пори, як розповідає ця легенда, поселення почали називати Сатанів. Можливо, в цій легенді і є доля правди, адже пізніше римські монети були знайдені на території містечка.

Інші перекази доводять, що Сатанів названо від слова “сатана” (прокляте місце). Так цю місцевість прозвали турки, заявивши, що їх лісами і болотами водила нечиста сила. Подібну назву- Чортків- має місто, яке знаходиться неподалік, в нинішній Тернопільській області.

Подільський історик С.Д. Бабишин писав, що назва Сатанів” пов'язана з молдавським словом “сат”- велике село,селище,нове поселення. Очевидно,ця думка найбільш обгрунтована.

Історичні документи також розповідають, що першими жителями Сатанова були вихідці з Карпатських гір- білі хорвати - слов'янське плем'я, яке розселилось  по долині річки Дністер та її приток. Донедавна частина Сатанова, яка розташована вздовж річки Збруч, носила назву “Хорватщина”.

Прогулянка селищем. Хто побував тут, той не залишиться байдужим до руїн старовинного замку ХVст., однієї з найстаріших в Європі  синагоги (ХVІ ст.), єврейського кладовища, яке датується ХVст., старовинного монастиря (ХІVст.), залишків міської брами ХYст., скіфського кургану VII -VІст. до н.е.

МІСЬКА  БРАМА,- одна з найдавніших споруд селищі, яка входила до загальної системи охоронних стін міста, з'єднаних з фортецею. Побудована в ХVст. вона за багато віків пережила напади багатьох завойовників і не раз була зруйнована.Сьогодні на її руїнах є напис, який свідчить, що востаннє її відновлювали на початку ХVІІІ ст. Проїзд, через який колись в'їжджали в місто, замурований давно, залишились лише дверцята,- останні свідки тогочасної історії.

З міської брами можна було попасти до колись могутнього ЗАМКУ, який побудували у ХVст. на місці укріплень ХІVст. Наприкінці ХVІ ст. фортецю розширили. Вона набула п'ятикутної форми з кутовими п'ятигранними вежами. Три сторони п'ятикутника мали довжину по 105 метрів, четверта – 85, і п'ята, південна- 65 метрів. Фортеця займала площу близько 1,5 га. Вежі, які з'єднувались мурами,  досягали висоти 11 метрів. Мури були подвійні і паралельні, тобто внутрішні і зовнішні. Внутрішні стояли на валу, тому були вищі за зовнішні. Між ними проходили широкі рови. В мурах поряд з бійницями для стрільців є гарматні отвори і проходи для того, щоб можна було зустрічати ворога перед фортецею. Товщина зовнішніх мурів і стін башти першого поверху була 1,5 м., на другому поверсі- 1,2м., на третьому- 80см. У фортеці було багато підземних приміщень і ходів, споруджених з каменю.

В'їзд у замок був у зовнішній башті, яка виходила на південь з боку містечка. Через яр проходив кам'яний міст, який з'єднував фортецю з містом. Глибокі яри і рови були з трьох боків фортеці, а стрімка гора з боку річки Збруч робили фортецю неприступною. Сатанівська фортеця була найзначнішою серед багатьох фортець на лівому березі р. Збруч: Чорнокозинецької, Збрижської, Гусятинської.

Через територію замку проходив знаменитий.

ТРАЯНІВ ВАЛ. Траянові вали – це гігантська земляна споруда, що простягнулася з Тернопільської області через сучасну Хмельниччину до Дністра. В нашому районі ці насипні вали беруть початок поблизу Сатанова, звідти через села Юринці, Зверхівці, Борщівку тягнуться до с. Кремінна. Далі з невеликими переривами вал тягнеться на села Велика Яромирка і Карабчиїв. Хто ж насипав Траянові вали? Є декілька версій вчених і археологів.

Першу пов'язують з іменем римського імператора Марка Траяна (53-117р.н.е.). Проводячи загарбницькі війни, римські війська захопили Дакію (теперішня Румунія, Молдова). Римляни прагнули розширити свої володіння в Причорномор'ї і Придністров'ї, дійшовши до берегів Збруча і Дністра. Після війни, прагнучи укріпити свої володіння, Траян і побудував таку грандіозну систему земляних укріплень у формі насипів-валів. На відстані800-1000м споруджувались кам'яні та дерев'яні башти, між якими проходила огорожа із вкопаних стовпів. За майже 18-19 століть час незмігстертизлицяземліцей грандіозний пам'ятник древніх часів.

Ряд вчених відносить побудову валів до ІY-Yст. Це був період так званого великого переселення народів до кордонів багатої Римської імперії. Різні племена рухались із сходу вглиб лісостепу, щоб поживитись за рахунок місцевих жителів-хліборобів. Особливо багато лиха приносили їм тюркські племена гунів. Щоб захиститися від гунської навали, населення  Позбруччя і Подністров'я і спорудило такі оборонні споруди, як вали. А Траяновими вони стали, можливо, ще і від слов'янського бога Траяна.

За два кілометри від Сатанова в колишньому с. Сатанівська Слобідка (нині воно вилучено із реєстру сіл і входить до складу смт. Сатанів) на вершині гори, серед обривистих скель і лісів розташована одна з найстаріших і найдивовижніших споруд краю – СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ МОНАСТИР. Ряд історичних джерел відносять його заснування до середини ХІVст., пізніші - до 1600 року.

За переказами, монастир заснований на зламі язичеської віри та зародження християнства. Саме тоді на Русі з'явились печерні монастирі, вирубані в скелях, що височіли над Дністром і Збручем. Саме таким був Сатанівський монастир. Відомо, що печери, з яких виріс монастир, заселив у 839 році чернець з Афону, який ніби-то був учнем святих Кирила і Мефодія. Спочатку він жив у печері сам, а згодом до нього приєдналися учні, які і звели стіни монастиря. Одна з келій печер називається “келією подвигу”. В ній знаходиться “камінь випробування”. Людина, яка хотіла стати ченцем, повинна була навколішки простояти на ньому всю ніч в молитві. Якщо їй не вистачало сил, це означало, що вона ще не готова до такої місії. Досі в народі кажуть: якщо постояти на цьому камені, то не болітимуть ноги.

Свого часу монастир був значним духовним і просвітницьким центром, його ченці підтримували тісні зв'язки з Могилянською та Острозькою академіями, користувалися друкарнею Києво-Печерської лаври. На початку ХVІІІст. підвали монастиря перетворились на катівні для козаків і селян-учасників антифеодального повстання під проводом Федора Шпака, епіцентром якого став Сатанів. В 1744 році було завершено будівництво кам'яних стін монастиря. Тоді він включав три церкви, головною з яких була церква на честь Святої Троїці, яка збереглася і досі. Тоді ж в монастирі встановили камінний годинник і стародавній подільський герб.

В 1893 році (за іншими даними в 1899р.) монастир став жіночим. На початку ХХ ст. з-під монастирської скелі дивом забило джерело, вода якого вважалась святою.  Однак з приходом радянської влади монастир закрили, а джерело засипали. Пізніше вода пробилася  біля підніжжя Товтрових гір.

У 1942 році життя в монастирі відновилося, але через 20 років, в 1962 році влада знову його закрила. І лише в 1989 році монастир передали православній громаді. Розпочалась його реставрація та відродження. Місцеві мешканці зносили монастирське майно, яке вдалося врятувати. Так сюди повернулася ікона Ченстуховської Божої Матері та ікона Спасителя.

Пам'ятною сторінкою в історії монастиря є приїзд туди російського царя Петра І, який в 1711 році повертався з прутського походу.

Пам’ятник жертвам визвольної війни(1648-1654рр), споруджений в 1651 році.

Приводом до її спорудження стали події, що відбувалися на Поділлі в 1648 році. Повстанський рух охопив майже всю правобережну Україну. Знедолений люд відчував наближення праведного суду над панами – ішов Максим Кривоніс з козаками. Росла віра в перемогу. Козаки оточили наймогутнішу фортецю України - Кам’янець – Подільський. Головний суддя воєводства пан М’ястковський перелякано писав до Варшави: “Рятуйте нас, козаки і повсталі хлопи затисли Кам’янець, сипляться мури”. Щодня росли козацькі сили. Та Богдан Хмельницький відкликав Кривоноса від Кам’янця, щоб за всяку ціну спинити величезну польську армію, яка йшла на Поділля. Тим часом козаки святкували перемогу під Пилявою, були взяті міста Сатанів і Гусятин. Та перемогою тішились недовго. Повернувся володар цих міст пан Калиновський. Почалися жорстокі і жахливі розправи. Трибунал засудив до страти всіх жителів Сатанова. Такого вироку не чекав навіть Калиновський, адже Сатанів стане пустелею, пропадуть великі прибутки. Він звернувся до трибуналу з проханням переглянути справи. Другий вирок його задовільнив: до страти засудили кожного десятого сатанівчанина. Страшні катування влаштували «святі отці» домініканці і францисканці на горах Циганка і Покрівка.

Пан Калиновський збирав «відкупне» з городян, щоб «врятувати місто». В 1651 році поставив скульптуру.

Дивіться  і пам’ятайте, сам Бог плаче, дивлячись на те, що ви накоїли, - показував він.

Та не злякав пан Калиновський сатанівчан образом кам’яного Бога. Боротьба проти польських гнобителів точилася протягом усього ХVІІ – ХVІІІ століть.

Нині скульптура Бога, що плаче, знаходиться на території лікарні. Вона є свідком боротьби наших предків проти соціального і національного гніту.

До списку міських фортифікаційних  споруд Сатановатреба додати муровану єврейську СИНАГОГУ, яка виглядає, як невеликий замок. Вона має високі мури і міцне склепіння наверху. З одного боку є прибудування для жіночого відділу. Головний будинок синагоги має 18 метрів завдовжки і 16 – завширшки. Сатанівська синагога – одна з найстаріших в усій Східній Європі будівля такого типу. Більшість дослідників датують її зведення 1532 роком, а рік закінчення – 1754. Побудував її архітектор Орловський. З трьох боків приміщення оточене прибудовами, які сьогодні частково зруйновані. В них містилася бібліотека, галерея для жінок та службові приміщення. В інтер'єрі збереглися фрагменти декору з білого тесаного каменю, залишки розпису золотом. Як і інші молитовні будинки Сатанова, всередині  30-х років ХХ-го ст. Синагогу закрили

За радянських часів її використовували для господарських потреб, свого часу тут був навіть склад зерна. Через різкі перепади вологості і температури в приміщенні облетіла вся штукатурка, підлога зруйнована. До речі, підлога знаходиться нижче від поверхні землі. Це пояснюється тим, що в тодішній Речі Посполитій заборонялося зводити синагогу вищою за костел.

В різні історичні періоди в Сатанові побували також  Богдан Хмельницький, Устим Кармалюк інші історичні особи.

З 1923 року Сатанів- центр Юринецького району Проскурівського повіту, а з 1926 року – центр Сатанівського району.

В роки Великої Вітчизняної війни Сатанів 993 дні перебував в німецько-фашистській окупації.Це тривало з 6 липня 1941року по березень1944року.В цігрізніроки  тут діяла спочатку підпільна група, яку очолили Г. С. Корецький і колишній секретар Сатанівського РК КПУ І. П. Кушлак, а потім – підпільна організація, яка входила в з'єднання партизанських загонів Кам'янець-Подільської області. Діяли партизани-підпільники по всій території Сатанівського району, але найчастіше на залізниці Жмеринка-Проскурів-Волочиськ. Звільнили Сатанів війська 11-го стрілецького корпусу 1-ої гвардійської армії 1-го Українського фронту під командуванням генерал-полковника А. А. Гречка. В боях за визволення Сатанова загинуло 280 воїнів, які поховані у братській могилі. Тоді ж звання Героя Радянського Союзу посмертно був удостоєний сержант-артилерист росіянин Павло Макаров. З 1965 року його ім'я носить місцева школа і одна із вулиць селища.

В повоєнний період Сатанів швидко відбудовувався. Будувалось не лише житло, але й нові підриємства. В 1947 році став до ладу плодоконсервний завод, в 1949 – відгодівельний пункт, розширились школа, лікарня, зв’язок, заклади торгівлі.

В подальшій історії Сатанова доленосними стали 60-і роки ХХ-го століття, коли тут було відкрито родовища мінеральної води.

Цікавим було відкриття цього родовища. За 2 км від Сатанова на мальовничому березі Збруча в 1965 році проводились геологічні дослідження. Під час робіт із свердловини №11683 із 142 – метрової глибини вдарив потужний  фонтан води висотою 53 метри (за 1 секунду виливалось 38,9 л води). Свердловину залили цементом, але це лише знизило її потужність. Вода, що просочувалась із покинутої геологами свердловини, мала незвичайний запах сірководню. Саме на це в 1968 році звернула увагу провізор Сатанівської аптеки Нестерова Марина Андріївна. Вона також помітила, що навіть корови, які паслись вздовж берега річки Збруч, замість того, щоб пити воду з річки, пили її із свердловини. Порцію води Марина Андріївна відправила в Одеський НДІ курортології. Вода виявилась з унікальними лікувальними властивостями, подібними до знаменитої і єдиної у той час трускавецької “Нафтусі”.

Ось як про це писала в своєму заповіті М. Нестерова (подано мовою оригіналу):

«Я что-то стала все чаще себя плохо чувствовать. Может случится непоправимое… Я готова… След после себя оставила родным, близким и всем людям на века. Хочется сделать больше, планы большие. Но не успею. Хотела бы, чтобы быть всегда в Сатанове. Люди будут приезжать и навещать меня многие века. Я в этом убеждена, хотя нынче никто моих трудов не оценил (точно так, как у Ломоносова).

Всем людям Сатанова, района, области: «Мои тяжкие, упорные, настойчивые труды создали вам курорт. Лечитесь сами «Нафтусей» - «Нинусей», как называли ее мои друзья, но под контролем медработников. Будьте гостеприимны, доброжелательны и щедры для людей, нуждающихся в лечении.

Да хранит вас всех Мир на Земле!

Марина (Нина) Андреевна Нестерова.

Первооткрыватель минеральной воды «Збручанская Нафтуся». 25 ноября 1986 года. За свій внесок у відкриття цього родовища мінеральної води завідуюча аптекою № 4 смт. Сатанів М.А. Нестерова наказом Міністерства геології СРСР нагороджена дипломом № 1677 і нагрудним знаком «Первооткрыватель месторождения» і грошовою премією 500 карбованців. Частину грошей вона перевела в Радянський фонд Миру. Це було в березні 1984 року.

Померла М. Нестерова 28 березня 1987 року у віці 67 років. В 1991 році посмертно стала лауреатом премії Ради Міністрів СРСР. Рішенням 11 сесії Сатанівської селищної ради від 25 січня 2008 року провулок Леніна перейменовано на провулок Нестерової.

В будинку, де жила Марина Андріївна, нині мешкає її донька Тамара Федорівна.

“Збручанська” вода (саме так її назвали) лікує нирки, жовчовивідні шляхи, порушення обміну речовин, сприяє відновленню кістково-мозкового кровотворення живих організмів, уражених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, виведенню радіонуклідів із тканин, відновленню імунної системи людей.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 17.11. 1986р. №394 тут засновано республіканський курорт “Сатанів”. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10. 1992р. №591 йому надано статус державного з підпорядкуванням Хмельницькій облдержадміністрації. В 1990-1992р.р. розроблено Генеральний план забудови та детального планування курорту, де передбачено будівництво здравниць: перша черга на 5000 місць і перспектива на 15тисяч  місць.

В 1978 році було завершено розвідку Збручанського родовища мінеральних вод, як  виявилось, одного з найбільших в Європі. Його дебет складає 257 куб. м. на добу, що дає змогу проводити одноразове  лікування близько 100 тисяч чоловік. Загальні прогнозні запаси мінеральної води Збручанських родовищ складають 190 тисяч куб. м. на добу.

Першими вживати воду з лікувальною метою почали хворі Сатанівської дільничної лікарні. Неподалік джерела було збудовано цех з розливу мінеральної води - сатанівської «Нафтусі» (перша етикетка). В 70- х роках почали функціонувати: в 1971 – профілакторій Інституту проектування; в 1972 – санаторій – профілакторій Ліспромгоспу; в 1976 – санаторій – профілакторій «Берізка» Городоцького верстатобудівного заводу, санаторій ЦК профспілки енергетиків «Збруч», пансіонат зв’язківців Чернігівської області. В 1977 – му  на базі Сатанівської дільничної лікарні відкрито обласне відділення реабілітації гастроентерологічних хворих на 35 ліжок на паї колгоспів, розпочато будівництво першої черги міжколгоспного санаторію «Подільські Товтри» на 500 місць.

В даний час тут працюють санаторії, лікувально-оздоровчі комплекси, будинки відпочинку інші заклади.

САНАТОРІЙ  “ТОВТРИ”  -  найбільший серед існуючих лікувальних закладів регіону. Він функціонує з 1989 року і розрахований на 504 місця. Відвідувачі проживають в семиповерховому спальному корпусі в 1 і 2-х містних кімнатах. Працює їдальня на 500 місць. Є кіноконцертний зал, відеотека, бібліотека, спортзал, плавальний басейн тощо.

Профіль санаторію – урологічний і гастроентерологічний. Працюють десятки спеціалізованих кабінетів, в тому числі: ультразвукових досліджень, ірідодіагностики, рентген, урологічний, гінекологічний, дуоденальний, трансдуоденальних зрошень, РН- метрії, підводного масажу, кишкових зрошень, озокерітопарафіновий, стоматологічний, інгаляцій, фіто-кисневих коктейлів, рефлексо- і мануальної терапії, косметичний. У балео-відділенні є хвойні та перлинові ванни, душі Шарко, циркулярний та висхідний.

Санаторій працює цілорічно. Довідки можна отримати по телефонах: код: (038-51) 5-10-23-гол. лікар, 4-22-08- приймальня, 9-23-23- начмед, 9-23-24- реєстратура.

САНАТОРІЙ“ЗБРУЧ”, розташований на пагорбі у чудовому хвойно-листяному лісі, може прийняти одночасно 100відвідувачів. До послуг відпочиваючих – 2-містні зручні номери з телевізорами, телефонами, затишні холи, їдальня, бібліотека, клуб. Функціонують кабінети озокеритолікування, лазеротерапії, доуденальних та кишкових зрошень, лікувальної фізкультури, мікроклізм, масажу, стоматології, тригерної терапії, ультразвукової та функціональної діагностики, ендоскопії, РН- метрії, клініко-біохімічна лабораторія, інгаляторій, фітобар, які обладнані найсучаснішою апаратурою.

Санаторій працює цілорічно.

Довідки по телефону: (03851)  5-10-36.

САНАТОРІЙ - ПРОФІЛАКТОРІЙ“БЕРІЗКА” – один з найперших лікувальних закладів, який почав використовувати воду Збручанського родовища. Розрахований на 50 місць. Працює з 1976 року сезонно. Профіль санаторію урологічний і гастроентерологічний. Довідки по телефону: (803851) 4-20-03.

Оздоровчий комплекс“ПОДІЛЛЯ” належить ВАТ Державній акціонерній компанії “Автомобільні дороги України”. Функціонує з 1999 року цілорічно і розрахований на 60 ліжко-місць. Для повноцінного відпочинку і лікування ОК “Поділля” рекомендує:

-бальнеологічний курорт (пиття води типу “Нафтуся”);

-медикаментозне лікування (при необхідності);

-парафіно-озокеритолікування;

-ванни (бішарні, хвойні, морські, валеріанові, йодо-бромні, перлинні);

-фітотерапевтичний кабінет;

-фітотерапія (пиття чаїв: жовчогінний, заспокійливий,

цукрознижуючий, нирковий);

-ручний масаж;

-ЕКГ- діагностика;

-сліпе і доуденальне зондування;

-лабораторна діагностика;

-кабінет кишкового зрошення та мікроклізм.

У вартість путівки входить лікування, проживання і трьохразове дієтичне харчування на замовлення.

В чотирьохповерховому спальному корпусі для приємного відпочинку у кожному номері є телевізор, міні-кухня з мікрохвильовою піччю, холодильник, відео, музичний центр, кондиціонер, фен, ванна та інші зручності. Оздоровчий комплекс працює цілорічно.

Довідки по телефонах: (03851) 9-23-75, 5-03-75 - директор, 9-23-73-секретар, 9-23-30 черговий лікар.

Оздоровчий комплекс“ПЕРЛИНА ПОДІЛЛЯ”- розташований в мальовничому грабовому лісі на березі річки Збруч, поряд із свердловиною води  “Збручанська”. Комплекс розрахований на 60 місць (одно- і двокімнатні люксові номери). У кожному з них є м'які меблі, посуд,

холодильник, телевізор, ванна кімната. Сучасно облаштовані лікувально-процедурні палати використовують воду “Збручанська” в повному обсязі її лікувальних можливостей. Є власна сауна, дискобар, їдальня з дієтичним харчуванням на замовлення, спортивний майданчик з тенісним кортом, інтернетклуб, платна автостоянка інші зручності. Довідки по телефону: (803851) 9-23-54.

Оздоровчий комплекс міжтериторіального виробничо-будівельного об'єднання “Епос“ЖИВА ВОДА” введений в дію в 2007 році і розрахований на 54 відвідувачі (18 двомісних кімнат). В них до послуг відвідувачів кафе, банкетний зал, холодильник, телевізор, телефон, ванна міні-басейн та інші зручності. Для лікування використовується вода Збручанського родовища та найновіше медичне обладнання для лікування і діагностики. Довідки по телефонах: 9-24-51-директор, 9-24-50 бухгалтерія, 9-24-52.

Реабілітаційний центр УМВС. Функціонує з 2000 р., включає 12 одно і двомістних кімнат на 30 чол., які зручно розташовані  в трьохповерховому спальному корпусі. Для відвідувачів  створені  прекрасні  умови  для      реабілітації. Чудове розташування оздоровчого закладу роблять його привабливим в будь-яку пору року. Лікування проводиться в санаторії «Товтри», який знаходиться поруч.

Телефон для довідок: (803851) 9-23-90.

На території державного курорту “САТАНІВ” діють також бази відпочинку:

- Городоцької районної ветеринарної лікарні. Довідки по телефону в Городоцькій ветлікарні: 3-13-80, 3-18-22.

- Ярмолинецького лісового господарства.

До курорту Сатанів курсують автобуси з Києва, Вінниці, Івано - Франківска, Хмельницького. Всі оздоровчі заклади розташовані в межах Національного природного парку “Подільські Товтри”- найбільшого в Європі. Він створений згідно з Указом Президента України у 1996 році в межах Городоцького, Кам'янець-Подільського та Чемеровецького районів Хмельницької області і займає площу 261,3 тис. га., або 12,5% території області.

Окрасою Національного природного парку є Подільські Товтри – скелясте дугоподібне пасмо Західного Поділля. Його довжина в межах парку – 80 км.(всього-250км.), а абсолютні висоти коливаються від 400 до 436м. Товтри являють собою бар'єрний риф міоценового моря, складеного мшанковими, мембранопоровими та черепашковими вапняками. Аналогів у світі їм немає.

Клімат тут помірно континентальний  із середніми температурами  січня –5, а липня +18,5 градусів.

Рослинний світ формують діброви з листяних та хвойних дерев. Всього ж тут налічується майже 1700 видів рослин, з яких близько 300 – ендемічні подільські види.

Тваринний світ характерний для лісостепу, серед яких багато видів ссавців, птахів, плазунів та земноводних.

Унікальність природи в поєднанні з соціально-культурними об'єктами споглядання роблять цей регіон досить помітним в Україні за кількістю рекреантів. Весь рекреаційно-туристичний комплекс за значимістю та економічними показниками може прирівнюватися до окремих промислових комплексів України. Тому державний курорт “Сатанів”, як потужний бальнеологічний курорт, прирівнюється до таких відомих курортів як Трускавець, Моршин, Хмільник, Квасова Поляна, Сонячне Закарпаття, Свалява, Шкло, Немирів та багато інших.

У перспективі, при правильному і вмілому керуванні виборі соціально-економічних орієнтирів розвитку, він здатний підвищити матеріальний рівень регіону та підняти престиж української землі, що наділена цілющими властивостями для лікування і відпочинку.

Той, хто хоча б раз в житті ходив стежками Подільських Товтр, відпочивав і лікувався в оздоровчих закладах Сатанівського державного курорту, сам переконається в цьому.

Місцевим жителям, туристам, відпочиваючим та дослідникам залишається лише зберігати та примножувати красу цього неповторного куточка Поділля і України, який по праву називають “Подільською Швейцарією”.

Copyrigcht © 2013 РБК