^ Доверху

logo

Здобуваючи щастя для інших,
ми знаходимо його для себе.
ПЛАТОН

 

   В нашій історії зі спогадів ми хочемо розповісти про людей , котрі працюючи у сфері культури відчували себе щасливими  від того , що дарували  щастя іншим.  Хоча питання «щастя» дуже філософське і в кожного інше бачення цього питання . Та все – таки здається , що якщо людина виходячи  із закладу культури посміхається, або плаче  , то в душі у неї блаженні хвилини. Такі хвилини дають можливість людині забути про будні , проблеми, негаразди і дати змогу відпочити розуму  та душі , щоб зібратися думками для завтрашнього дня.
   Сфера культури завжди була галуззю найменш оплачуваною , тут неможливо було збагатитися матеріально , тому працювали у цій сфері справжні фанати своєї справи , люди котрі вірили ,що прекрасне врятує світ, люди котрі хотіли зберігати , збирати і створювати  мистецькі надбання : фольклор, пісні,  танці, театральні постановки і дарувати це глядачеві.
   Хочеться, щоб про цих людей знали, пам’ятали адже вони творили історію
   Городоцького  районного  Будинку  культури.

ІСТОРІЯ МБК ЗІ СПОГАДІВ


  На сьогоднішній час важко написати історію районного Будинку культури тому ,що є лише одне речення в архівних документах «Державного архіву Хмельницької області»: «Городоцький МБК Початок будівництва 1934 р.»
   Всі подальші події будуть описані зі слів очевидців та спогадів які дійшли до нашого часу.А історичний відлік почнемо з 1935 р.
   Історичні події того часу складались таким чином, що руйнуючи релігійні споруди будувалися заклади культури. Саме з зруйнованого костьолу , було взято будівельний матеріал і збудовано зал Будинку культури, який більше виконував функцію кінозалу у ньому демонструвалось німе кіно. На земляну підлогу ставили довбні а зверху доски , які слугували лавками, кіноапарат стояв прямо в залі.
   Першим завклубом і кіномеханіком був Мембран Яків в 1936 р.

МЕМБРАН  ЯКІВ


Працював з 1936р. до 1941р
  
В народі його називали Яша і він був головним демонстратором і коментатором фільмів,за що його поважали і слухали. Нажаль ні біографічні дані ні подальша доля нам не відома , можливо його спіткала гірка участь багатьох євреїв Городка.
   Літом 1938 р. добудували кінобудку і на літній період фільми стали демонструвати на вулиці. Саме цього літа глядачі побачили перший голосовий фільм «Ваня Жуков»
В 1939 р. продовжувалось будівництво споруджено сцену, встелили підлогу для опалення поставленні дві грубки одна в залі , а друга на сцені. Цього року закладений фундамент під фойє.
   І всі ці плани та починання було перервано Великою Вітчизняною війною. В жовтні 1941 р. з приходом фашистів вікна в залі замурували і він став слугувати німецьким госпіталем до березня 1944р. Після звільнення Городка  німецьких солдат перевели на територію теперішню гімназії де вони чекали подальшої участі. А зал Будинку культури почали відбудовувати.
   Директором повоєнного Будинку культури став Сушко Корній Варламович.


СУШКО  КОРНІЙ  ВАРЛАМОВИЧ


Працював з 1944р. по 1959р.
  
Родом з Полтавщини воював на фронтах Великої Вітчизняної війни старшим лейтенантом . Брав участь у звільненні м. Городка . Наше містечко своїми краєвидами припало до душі  і Корній  Варламович був демобілізований і залишився тут.
   З 1944 р. працював директором Будинку культури по 1959 р. За сімейними обставинами в 1962 перейшов працювати на молочноконсервний завод. До кінця життя проживав у Городку.
   Першим заходом в повоєнному Будинку культури була підготовка до жовтневих свят . Відбулися урочисті збори та демонстрація документального фільму , про Сталінградську битву. Та відголоски війни не давали про себе забути, в зал молоді люди пронесли гранату і стався нещасний випадок граната зірвалась і кілька чоловік загинуло.
   В 1961 – по 1963 р.р. розпочали зведення стін  на фундаменті котрий був заложений ще в 1939 р. Почалось будівництво кінотеатру  «Поділля»


СТРЕЛЬБІЦЬКИЙ  ВОЛОДИМИР  МИКОЛАЙОВИЧ


Почав працювати на посаді директора з 1959 р.


ЛІПНІЦЬКИЙ  ВІКТОР  ДЕНИСОВИЧ


Працював до лютого 1960 р.
  
Період будівництва і спричинив швидкий  плив кадрів  директорів.


ДАНЬКОВ БОРИС  ВАСИЛЬОВИЧ


Трудовий шлях на посаді директора Будинку культури розпочав з лютого 1960 р. по 1 липня 1964 р.
 
Народився 23 вересня 1934 р. в с. Кремінна Городоцького районну. Закінчив школу . В 1956 - 1958 р. працював інструктором Городоцького райкому ЛКСМ України, потім другим секретарем комсомолу Городоцького району. Потім директором РБК і паралельно навчався в Камянець – Подільському педагогічному інституті на філологічному факультеті (1963 – 1968 р.) В 1965р. інструктор райкому КП України Городоцького району.
   З 1969 по 1979 р. – секретар партійної організації колгоспу ордена Леніна «Україна»
   Був одруженим виростив двох дітей , дочку і сина.  Помер 11 березня 1979 р.
60 – 65 роки в роботі Будинку культури були значимі великими театральними постановками. Вистави,які часто ставились на сцені будинку культури збирали повні зали глядачів . У постановках вистав брали участь не лише працівники Будинку культури, а й люди інших професій  вчителі , лікарі. Проводились концертні програми в котрих використовували різні жанри роботи.


ЦЮРА  МИКОЛА  РОМАНОВИЧ


Директором пропрацював з серпня 1964 р. по листопад 1967 р. після невеликої перерви з серпня 1968р. по січень 1976 р.
   
Народився 19 вересня 1923 р. в с. Іванківці  Городоцького району .
   В 1942 р. був насильно вивезений в Німеччину де працював на авіазаводі. Після звільнення повернувся на Батьківщину і до 1950 р. працював на шинному заводі в м. Ярославль . в 1950 р. повернувся на Україну в рідне село Іванківці і став працювати в Сатанівському Будинку культури художнім керівником пізніше директором постійно керував драматичним гуртком . З 1964 р. прийшов на посаду директора районного Будинку культури.
   В 1966 р. заочно закінчив Московський університет мистецтв (режисерський відділ)
   В1975 р. обласним керівництвом Миколу Романовича перевели на посаду завідуючого Художньо – оформлюючої майстерні в м. Городок де він працював до 1993 р.
   Помер  Цюра  Микола  Романович   в 1 липня  2004 р.
  Микола Романович залишив у спадок нащадкам художні твори , як художник аматор . приймав участь у багатьох обласних , районних виставках образотворчого та декоративно прикладного мистецтва. Як митець нагороджувався медалями , цінними подарунками і грамотами.
Зі спогадів дочки Думановської Наталії Миколаївни.


СТЕЦЬ  МИХАЙЛО


Працював з листопада 1967 р. по серпень 1968 р.
  
Працював художнім керівником в Будинку культури  при Цюрі Миколі Романовичу на період 67 – 68 року помінялись посадами ця ситуація була характерною , як для людей творчих , можливо цей «відпочинок» додав їм творчої наснаги .
   З 1964 по 1976р. – цей період роботи можна охарактеризувати творчо піднесеним. В художню самодіяльність задіюються велика кількість людей, створювались хори , духові оркестри. Почав діяльність ансамбль танцю  «Мрія» в 1961 р. Він об»єднав близько сорока юнаків і дівчат любителів  хореографії. В 1967 р. «Мрія» стали  переможцем обласного та республіканського фестивалю . В репертуарі танці українські, молдавські, російські, угорські. Ансамбль «Мрія» постійні учасники  концертів в м. Хмельницькому. У всіх колективах об’єднувались  люди різні за професією , характером, вподобаннями.
   Зверталась велика увага на методичну роботу , оформлення методичного кабінету.
   Агітбригада працювала з весни до обжинків, гастролювали по всіх селах районну.
   Проводилась велика кількість фестивалів , запалення факелу до 100річчя від дня народження  В.І.Леніна
   Колектив кілька разів отримував перехідний червоний прапор , котрий присуджувався району за високі показники в соціалістичному змаганні  на честь 100 з дня народження Леніна.


БАРАШ  ГАЛИНА  АНТОНІВНА


Працювала на посаді директора з квітня 1976 р. по серпень 1977 р.
   
Працювала в Будинку культури за спеціальністю режисер робила постановки агітбригад , чудово співала.
   В цей період залишалась самою популярною формою роботи агітбригади. Почили активніше задіювати до роботи  сільські клуби. Улюбленим святом жителів міста стало започатковане «Свято проводів зими зустрічі весни», тепер це свято «Масляна». Воно проводилось маштабно з залученням сільських закладів , по місту Їздили коні , працювала торгівля.
   Ансамбль народного танцю створював нові постановки. Зявилось багато сюжетних танців. В колектив все більше записувалось учасників . Популярність колективу зростала.
Непогано , наполегливо працював  методичний кабінет.


МЕРКУШИН  ВАЛЕРІЙ  МИХАЙЛОВИЧ


Працював з серпня 1977 р по березень 1984 р.
  
Народився 1 червня 1947 р. в Свердловській області. Сімя переїхала в м. Самбір на Львівщині звідки родом мати Валерія Михайловича. Навчався у львівськом  училищі культури , відділ хореографії .
   По закінченню навчання за направленням у червні 1969 р. уже одружений приїхав у м. Городок керівником самодіяльного народного ансамблю танцю «Мрія»
З 1977р зайняв посаду директора. Двічі нагороджувався Почесними грамотами міністерства культури Української РСР за активну участь в підготовці і проведенні Республіканських оглядів наочної агітації клубних закладів по патріотичному вихованню населення(1975 р. , 1978 р.)
Віні і дружина були закохані у танець так і виховували своїх дітей ,вони  танцювали в ансамблі «Мрія», дочка Людмила закінчила Камянець – Подільське училище культури певний час працювала керівником ансамблю «Мрія».
   Помер 24 червня 2005 р.
   В цей період в РБК був справжній розквіт хореографії . Ріс і творчо розвивався самодіяльний ансамбль танцю «Мрія» . Наполегливо працював ансамбль танцю в с. Лісоводи «Золоте колосся». Створювались танцювальні гуртки по селах. Їм надавалась велика методична допомога з боку методичного кабінету  РБК.
Історично в цей період велика увага приділялась патріотичному вихованню населення формою наочної агітації. Тому робота агітбригад набрала справжнього свого піку. Агідбригади відвідували кожне село району, часто міняли репертуар в залежності від потреби агітації. На роботу приходили молоді і перспективні кадри.


ДУЗЯК – ГУМЕНЮК  ЄВГЕНА  ВАСИЛІВНА


Працювала з березня 1984 р. по січень 1989р.
  
Свій творчий шлях в культурі розпочала в 1956 р. завідуючим сільським клубом с. Пільний Олексенець.
1960 р. приходить в Городоцький Будинок культури на посаду методиста . До призначення директором працювала інспектором відділу культури , інструктора - методиста, методиста.
   З 1984 – 1989 директор РБК.
   З 84 по 89 р. обліцювали  Будинок культури, з зал закупили нові стільці. В культурі зароджується новий молодіжний рух «аскети».

 

 

 


БОЧАРНІКОВ  ВІКТОР  ІВАНОВИЧ

 
Працював з січня 1989 Р. по вересень 1991р.
  
Народився 16 липня 1961 року в селі Сирватинці, Городоцького району, Хмельницької області. Після закінчення школи, з 1978 по 1982 рр. навчався у Дніпропетровському Державному Театральному училищі, за спеціальністю « Актор театру ». Після закінчення навчання, 2 роки працював у м.Хмельницькому в театрі. Пізніше, вступив у Київський Державний Інститут Культури ім. Корнійчука. У 1983 році переїхав в м. Красилів, де 6 років працював режисером у Музично-Драматичному театрі. 5 січня 1989 року був запрошений у м. Городок посісти посаду директора районного Будинку Культури. З квітня 1991 року став керівником місцевої Телерадіокомпанії, де 5 років поспіль був ведучим радіопрограми « Тепло ваших сердець » ,а потім 5 років був  керівником Городоцького  телерадіопресцентру.
   За цей період було створено студію звукозапису «Орфей», замінено все опалення та світло, добудовано частину приміщення, перероблено сцену (освітлення), для малечі було придбано каруселі під назвою «Веселі Горки», почали проводитись такі розважальні вечори, як: вікторина «Що? Де? Коли?» , музичні ринги «Зустріч друзів», створено Ляльковий театр. Існуючі колективи (хореографічні та вокальні ), почали гастролювати по різних куточках України та Європи. Це була епоха модних тенденцій.


МЕРКУШЕНА  НАДІЯ  ОЛЕКСАНДРІВНА


Працювала з травня 1991 р. по вересень 1991 р.
 
  Народилася 15 лютого 1946 р. в с. Баламутівка Ярмолинецькоко р – н . Закінчила Львівське училище культури , разом з сімєю 1969 р. переїхала на Городоччину. Працювала керівником сам. Народного ансамблю танцю «Золоте колосся» Лісоводського  СБК, через рік переведена на посаду методиста по хореографічному жанру . Танцювала в народному ансамблі танцю «Мрія» усе життя провела на сцені . І в теперешній час будучи на пенсії співає в народному хорі ветеранів «Червона калина»
   Працівники Будинку культури ретельно зберігали усі надбання в роботі і прагнули творити нове. Керівництво підтримувало нововведення в роботі.

 

 

 


КОСТИШИН  АРКАДІЙ  АНАТОЛІЙОВИЧ


Працював з вересня 1991 р. по квітень 1993 р.
  
За освітою історик  в культурі пропрацював небагато але вніс толерантність у відношенні до роботи. Нажаль більше біографічних даних у нас не збереглось.


ЗАЙКОВСЬКА  ГАЛИНА  ПЕТРІВНА


Працювала з 1993р. по жовтень 1999р. після декретної відпустки з2003р. по серпень 2009р.
  
Народилася 5 жовтня 1961р. у м. Городку закінчила загальну школу .1978 р. вступила  в Камянець –Подільське училище культури на хореографічний факультет. 1981 р. прийшла на роботу керівником самодіяльного ансамблю танцю «Мрія» .шляхи поверталися по різному , але кожного разу повертали в Будинок культури . в квітні 1993р. зайняла посаду директора Будинку культури. Працювала до 2009 р. з невеличкою перервою на декретну відпустку.
Людина творча , темпераментна.
   Це продуктивний період роботи в творчому плані , поїздки колективів у Польщу, часті виїзди в обласний центр та сусідні області.В1993р. захистив звання народного колективи : самодіяльний фольклорний колектив «Сонячне  коло», колектив «Народні музики», звання зразкового ансамбль «Щедрик». Проводились цікаві театралізовані концерти, вечори – зустрічі, заходи для молоді. Проводяться фестивалі районного значення, приймається участь у обласних , Всеукраїнських фестивалях.


ФЕДОРОВ  ОЛЕГ  МИКОЛАЙОВИЧ


Працював з жовтня 1999 р. по 2002 р.
  
О.М.Федоров закінчив  Рівненський державний гуманітарний університет, факультет народної художньої творчості, спеціалізація :режисер, організатор культурно дозвілевої діяльності, викладач фахових дисциплін.
  В 2002 році за підсумками творчої та фінансово-господарської діяльності Городоцький районний Будинок культури посів друге місце в області серед 20-ти районних закладів культури клубного типу.
  В 2001 році О.М. Федоров на публіцистично-мистецькій акції   "Подільський Оскар" отримав перемогу в номінації Професіонал року.

 

 

 

 


ПОХОДОНЬКО  ОКСАНА  ОЛЕКСІЇВНА


  Народилась 1 липня 1973р. 1997 р. закінчила Київський університет культури . З 1994 р. працює в РБК  спочатку методистом по режисерському жанру ,з 2000р. художнім керівником
   З серпня 2009 р. зайняла посаду директора.
   Цей період в будинку культури особливий , період повних ремонтних робіт в будинку культури .Дякуючи меценату, земляку, депутату верховної Ради України Герезі Олександру Володимировичу в будинку культури проводяться такі ремонтні роботи , про які і мріяти не могли багато років поспіль. Будинок культури перекривають. Робиться ремонт у всіх кімнатах, зроблено ремонт в танцювальному залі.
   За цей період наш городоцький глядач бачив відомих артистів Оксану Білозір, Павла Зіброва, Групу «Океан Єльзи», Аллу Кудлай,  Оксану  Пекун та інших. Були проведенні
масштабні свята до дня дитинства, на свято міста , до дня незалежності.
   Методичний кабінет взяв перше місце в обласному КВН. Лісоводський  Будинок культури взяв 2 місце в Україні між сільськими Будинками культури.
   2013 р. Городоцький районний Будинок культури зайняв 2 місце в обласному огляді – конкурсі на кращий районний клубний заклад.

Copyrigcht © 2013 РБК